Міжнародні музейні виставки «Гетьманські клейноди та особисті речі гетьмана Богдана Хмельницького з колекцій музеїв Європи»

З  березня до грудня 2002 р. у музеях Києва, Чигирина, Львова та Дніпра експонувалася унікальна виставка. Вперше за 350 років були привезені в Україну та в одній експозиції були представлені гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького. Раритети, пов’язані з іменем славетного гетьмана, були зібрані Фондом з 6-ти музеїв чотирьох країн Європи: України, Польщі, Росії та Швеції. Близько 200 тисяч українців оглянули національні реліквії. Над їхнім пошуком, атрибуцією та поверненням в Україну фахівці Фонду працювали упродовж 2000–2002 рр.

У Національному музеї історії України у Києві виставка клейнодів великого гетьмана відкрилася 5 березня 2002 р. Вона посіла  особливе місце на культурному видноколі України. Новизна, самобутність та історико-культурна значущість музейної акції зумовили те, що остання далеко переступила межі пересічного культурологічного заходу і набула глибокого суспільного резонансу. Приємно констатувати, що виставковий проєкт набув подальшого розвитку і став джерелом реалізації низки інших державних та громадських акцій: спільного з Укрпоштою випуску художнього блоку поштових марок “Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького”, документального фільму “Штандарт Богдана”, альбому “Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького у колекціях музеїв Європи (пошук, знахідки, атрибуція)”.

Виставка стала першим досвідом реалізації масштабної міжнародної програми у царині культурної дипломатії, яку Фонд успішно реалізує вже майже чверть століття.

Подія, організована Фондом, стала знаковою у новітній історії України. Її зміст найповніше визначає слово ВПЕРШЕ.

Вперше з середини ХVІІ ст. зібрано експонати, які є сакральними для України.

1. Особистий прапор Богдана Хмельницького (Військовий музей, Стокгольм (Швеція)).

Чільний атрибут гетьманської влади. Ймовірно, виготовлений 1649 р. Льняний. Білого кольору з  малиновою лиштвою, фарбований натуральними барвниками. Належність прапора Богданові Хмельницькому засвідчує абревіатура його імені та гетьманського титулу: «Б. X. Г. Е. К. М. Л. О. В. З.» («Богдан Хмельницький Гетьман Єго Королівської Милості Війська Запорозького»). Потрапив до Стокгольма як трофей шведської армії під час Другої польсько-шведської війни («Потопу») у 1655–1660 рр. У Швеції перебуває з кінця XVII ст., про що зазначено у реєстрі трофеїв шведських королів 1685 р.

2. Булава, яка, ймовірно, належала Богданові Хмельницькому (Музей Війська Польського, Варшава (Польща)).

Один з найголовніших знаків гетьманського чину. Виготовлена з рогу носорога та інкрустована слоновою кісткою. Датується XVII ст. Довжина – 32 см. На початку  XIX ст. булава перебувала у приватній колекції польського магната Вінцентія Красінського. Після Другої світової війни знайшлася у Музеї Війська Польського. Під час бомбардувань 1944 р. булава була пошкоджена – потріскалося навершя, загинуло пишне оздоблення руків’я зі слонової кістки. Неушкоджена  булава  відтворена  на фото у рідкісному виданні 1881 р. 

3. Шабля Богдана Хмельницького (Фундація князів Чарторийських при Національному музеї у Кракові (Польща)).

Шабля має написи, які є доказом її належності до доби Національно- визвольної війни. Містить значні втрати. Її стислий опис наведено у  «Каталозі Збройовні з 1877 р.»: «ІІІабля проста, знищена іржею, із золотим погруддям Богдана Хмельницького. Без піхов». Тривалий час шабля перебувала у приватних колекціях. 

4. Нагай Богдана Хмельницького (Фундація князів Чарторийських при Національному музеї у Кракові (Польща)).

Використовувався для управління конем та, ймовірно, застосовувався як зброя для самозахисту. Загальна довжина нагая – понад 1 метр. Переріз держака, виготовленого з неошкуреного вишневого дерева і оповитого пасом з волової сириці, має розмір 4 см. Бич – плетиво із сириці, наповнене всередині кінським волосом. 

5. Кухоль Богдана Хмельницького (Фундація князів Чарторийських при Національному музеї у Кракові (Польща)).

Срібний. На кухлі гравійовано портрет та ініціали гетьмана. На ручці кухля – слід від кулі. 

6. Водохресна чаша Богдана Хмельницького (Державний історичний музей, Москва (Російська Федерація)).

Срібна з позолотою. На чаші відтворено герб Війська Запорозького з ініціалами Богдана Хмельницького.  

7. Шапка Богдана Хмельницького (Національний музей історії України, Київ).

Дар відомої меценатки Варвари Ханенко Київському художньо-промисловому музею. Під час Другої світової війни шапку вивезено до Німеччини. За повоєнною реституцією її передали Білоруському державному музеєві історії Великої вітчизняної війни, а 1954 р., як дар білоруського народу українському з нагоди 300-ліття Переяславської ради, шапка повернулася на зберігання у головний історичний музей України.

Отже, 5 березня 2002 р. клейноди Великого гетьмана прибули в Україну, вперше за 350 літ. «До Губського вважалося, що власного прапора Україна не мала, – писала тоді одна із газет. – Чому так? Та тому, що до того як клейнодами зайнялися Губський і Смолій (Валерій Смолій – академік НАН України, директор Інституту історії України НАНУ. – Ред.), вважалося, що в Україні у XVII ст. прапора, який міг би вважатися суто національним, не було взагалі».

На велелюдне відкриття експозиції 5 березня 2002 р. у Національному музеї історії України у Києві зібралися науковці, музейники, освітяни, літератори, митці, цінителі старожитностей, студентська молодь. Прибули гості з Польщі, Швеції та інших країн – керівники музеїв, де постійно зберігаються Богданові реліквії. Були присутні українські урядовці, політики, очільники посольств країн, звідки прибули ці неоціненні скарби. 

Вперше така масштабна міжнародна експозиція не обмежилася лише столичним музейним простором. Вельми красномовний і символічний її маршрутний графік – маршрут єднання України під прапором Богдана: 

1. м. Київ, Національний музей історії України:  05.03–  17.04.2002 
2. м. Чигирин, Національний історико-культурний заповідник: 17.04–17.07.2002 
3. м. Львів, Історичний музей:  17.07– 20.08.2002 
4. м. Київ, Національний музей історії України: 20.08–01.11.2002 
5. м. Дніпро, Націона́льний істори́чний музе́й ім. Д. І. Яворни́цького: 01.11–11.12.2002.

Загалом у вказаних містах виставки гетьманських клейнодів Богдана Хмельницького відвідали близько 200 тисяч осіб.

Вперше ці історичні реліквії, нехай і тимчасово, але повернено на Батьківщину після століть вимушеної «еміграції». У ці знаменні дні в одній з київських газет письменник Петро Перебийніс писав: «Ми ще не можемо в усій повноті оцінити того, що відбулося… Але вже зараз відчувається непроминущість історичної миті, і серце радіє: найголовніші атрибути гетьманської влади і гетьманського достоїнства – на Батьківщині».

Вперше ці історичні реліквії великого гетьмана зусиллями Фонду Богдана Губського зібрано в одну експозицію: «Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького з колекцій музеїв Європи». За словами академіка НАН України Івана Кураса, «повернення речей Богдана Хмельницького в Україну і те, що до цих речей доторкнулися серця українців, – це є відродження. Такі події мають колосальний резонанс не тільки у пресі – у душах людей». 

Доступитися до деяких експонатів було не так просто – скажімо, не тільки у Києві, але й у Стокгольмі посланців Фонду Богдана Губського застерігали про тривалу бюрократичну процедуру оформлення дозволу на вивіз музейних цінностей зі Швеції. Попри ці перестороги, експерти Фонду зуміли упродовж місяця оформити всі дозволи і виїзні документи. 

Таким чином, як вдало резюмував у своїй статті про діяльність Фонду письменник Петро Перебийніс, «завдяки об’єднанню інтелектуальних і державницьких сил протягом пів року вдалося розв’язати проблему віку (кажемо про це без перебільшення)». 

 «Речі, які ми побачили на виставках, організованих Фондом Богдана Губського “Україна – ХХІ століття”, говорять більше, ніж зарослі травою руїни. Вони уподібнюються небу над нами, бо є символами якоїсь горньої (піднебесної. –  Ред.), вічної України, що її не торкнулася смерть і печаль, зажерливість і зрада». Так в одному зі столичних тижневиків натхненно відгукнувся на відкриття міжнародної музейної виставки «Гетьманські клейноди та особисті речі гетьмана Богдана Хмельницького з колекцій музеїв Європи» знаний український філософ і культуролог академік НАНУ Мирослав Попович. 

А видатний письменник Юрій Мушкетик, Герой України, автор класичних історичних романів, про цю унікальну виставку написав так: «Більше трьохсот років гетьманські клейноди і особисті речі звитяжного українського гетьмана перебували за кордоном, і нікому, насамперед владі, не були потрібні. Щоправда, деякі українські вчені стиха наводили про них довідки, потроху й писали (Д. Яворницький, І. Крип’якевич, В. Січинський, М. Макаренко, Я. Ісаєвич та ін.), але далі зітхань справи не осягли. І ось – сенсація. Всі ці речі прибули в Україну, до Національного музею історії України, і ми побачили їх… Клопотів до цього доклав Фонд інтелектуальної співпраці “Україна – ХХІ століття”».

Ось лише кілька відгуків про цей пам’ятний музейний тур Україною історичних реліквій Богдана Хмельницького:

«…Ідуть та й ідуть, ідуть з усіх усюд до Музею Богдана Хмельницького в Чигирині, що розквітнув з цієї нагоди святковими афішами відкриття унікальної виставки гетьманських реліквій. І кожен відчуває тут те, що пережили й ми, журналісти, торкаючись своїх витоків біля цих чистих козацьких джерел».

(Газета «Демократична Україна», 26. 04.2002)

«Львів’яни й гості нашого міста отримали рідкісну нагоду оглянути упродовж місяця реліквії українського народу, зокрема, символи гетьманської влади…» Фонду Богдана Губського «вдалося розшукати українські історичні цінності навіть у російських запасниках. Відтак виставка “Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького з колекцій музеїв Європи” не лише може, а й повинна привернути увагу “зацікавлених осіб” в Україні й, передусім, – Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей».

(Газета «Молода Галичина», 18.07.2002)

«Була неділя. У музеї зібралося чимало людей, переважно з дітьми. Навіть невеличкий гул стояв. І раптом до прапора (Богдана Хмельницького. – Ред.) підійшов чоловік і впав на коліна перед ним. Так простояв кілька хвилин. Це був момент, який змусив усіх затамувати подих. Мить, яка дала уявлення кожній людині, що ми маємо справді національні святині, важливі для нашого національного самопізнання, для нашої історії».

(Надія КАПУСТІНА, директорка Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького, – газета «Молодь України», 19.12.2002)

“І СТЯГ, І БУЛАВА, І ЧАША ГЕТЬМАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО”. “Джерело” № 19-20, жовтень 2002 року.

“КЛЕЙНОДИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОВЕРТАЮТЬСЯ В УКРАЇНУ”. “Галицький шлях” № 56, 30 липня 2002 року.