Міжнародна виставка «Знак соборності. Великий герб України: від Нарбута до Якутовича»
Понад 100 років історії творення та побутування головного державного символу України представлені міжнародною музейною виставкою «Знак соборності. Великий герб України: від Нарбута до Якутовича», яка відкрилася 25 листопада 2020 р. у Національному художньому музеї України.
Гасло «Герби не створюють, герби успадковують» – головний концепт унікальної виставки.
Основу експозиції склали 69 артефактів. Третину з них українці побачили вперше. Перлиною виставки став геральдичний альбом «Державні відзнаки України» Миколи Битинського, що містить 17 окремих ілюстрованих аркушів. Він вперше розгорнутий перед глядачем у повному обсязі: з часу створення унікального твору це не тільки українська, а й світова його прем’єра.
Співорганізаторами виставки виступили Фонд Богдана Губського «Україна – XXI століття», Національний художній музей України та Музей Шереметьєвих. Міжнародний партнер – Український Музей та Бібліотека у Стемфорді (США). А загалом у виставці взяли участь 12 музейних, архівних та бібліотечних інституцій України та США.
Виставка експонувалася у Національному художньому музеї України та була присвячена історії Великого державного герба України, витоки створення якого сягають Визвольних змагань 1917–1921 рр. Експозиція сформована з 69-ти артефактів, третину з яких було вперше виставлено для публічного огляду.
Виставка розміщувалася у двох великих експозиційних залах музею. Цим гармонійно підкреслювалася структура експозиції, яка мала у своїй основі два ядра. Йдеться про історію головних елементів Великого державного герба та традицію його побутування в історії України.
Історичні витоки представлено раритетами, які виразно ілюструють державну гербову спадщину від давнини до сучасності. Поміж ними історичні герби України, які у різний час вже виконували роль державних та національних символів. Це, зокрема, тризуб – знак Княжої Держави Володимира Великого, золотий лев – герб Галицько-Волинської держави (Королівства Руси) – головний геральдичний символ західноукраїнських земель, які у XIX – на початку XX століть відігравали роль одного з центрів відродження національного та державного життя, а також козак з мушкетом – герб Війська Запорозького (XVI–XVIII ст.), усвідомлений за козацької доби як державний та національний («Герб Нації»). Нижче представлені окремі пам’ятки з цієї історичної мозаїки, зокрема рідкісний артефакт із зображенням княжого знака – тризуба. Це обушок першої половини ХІ ст., виготовлений з рогу. Він зберігається у Чернігівському обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського.
Особливу увагу відвідувачів привертав шовковий прапор Народної гвардії з Яворова, що на Львівщині (1848 р.). Це – найстаріший збережений прапор із зображенням «руського» лева, що спинається на скелю. Він уперше експонувався поза межами Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, де зберігається.
Одним із головних експонатів виставки є «Книга: збірка документів», датована 1679–1745 рр. Її упорядник – представник козацької старшини Іван Забіла. Фоліант також зберігається у Чернігівському обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського. Збірка документів містить одне з найдавніших (найперших) збережених графічних зображень герба Війська Запорозького – козака з мушкетом. Унікальним є підпис під гербом «Sigilum Ucraina», що перекладається з латині як «Печатка України». Артефакт засвідчує не тільки широке використання герба саме на печатках, а й високий рівень національної свідомості козацької старшини.
Не менш вигадливий і цікавий візерунок артефактів представлено у другому залі, який розповідає про час та обставини формування традиції Великого державного герба в Україні, що нараховує вже понад століття. Куратору виставки вдалося сягнути коріння цього явища і розкрити головну причину актуальності Великого герба для державного будівництва, зокрема й у наш час. Вона полягає у суголосності Великого державного герба ідеї соборності українських земель. Якнайповніше цю думку сформульовано та кристалізовано видатними митцями, істориками й політиками 21 січня 1919 р. – за день до урочистого проголошення Злуки УНР і ЗУНР. Так, комісія у справах вироблення проєкту герба УНР у складі Петра Дорошенка (голова), академіка Ореста Левицького, Георгія Нарбута, Григорія Павлуцького, Павла Зайцева, Миколи Біляшівського та Вадима Модзалевського дійшла таких висновків, що й зафіксувала у своєму протоколі:
«а) Визначити, що в даний час, коли відбулося злучення ЗУНР з Республікою Східною, необхідно зафіксувати цей момент у відповідному злученні у гербі Соборної України гербових емблем обох республік. Такий герб буде ясним і зрозумілим для широких верств українського народу, крім того, його буде зручно скомпонувати, бо елементи, які треба використовувати для цього, не викликають ніякого сумніву. Це козак з рушницею для Східної України і лев для України Західної.
б) Вважаючи на те, що обидві частини Соборної України повстали з одного джерела – Київської Русі, визнати потрібним вмістити у гербі знак св. Володимира».
До історії творення Великого державного герба України у період першої Незалежності долучилися визначні українські мистці Георгій Нарбут, Василь Кричевський та ін.
Експозиція виставки сформована з 69-ти артефактів, третину раритетів представлено для публічного огляду вперше. Ці експонати невідомі не тільки широкому загалу, а й вузькому колу науковців. Зокрема, вперше відвідувачі мали змогу ознайомитися з печаткою Української Держави, виготовленою за ескізом Василя Кричевського, та печаткою Державного секретарства авторства Георгія Нарбута. Також вперше у столиці України широкому загалу були представлені печатки українських гетьманів: фундатора Козацької Держави гетьмана Богдана Хмельницького та гетьмана Івана Скоропадського.
Перлиною виставки став геральдичний альбом «Державні відзнаки України» Миколи Битинського, вперше розгорнутий перед українським глядачем у повному обсязі.
17 кольорових малюнків під спільним титулом «Державні відзнаки України» геральдист Микола Битинський виконав у Празі 1939 року на замовлення Уряду УНР в екзилі. Того року українська еміграція відзначала 20-ту річницю проголошення Соборності українських земель. Видатний геральдичний твір було частково оприлюднено у друкованому вигляді у Празі 1940 року. Під час Другої світової війни альбом помандрував світом: Німеччина, США; був період, коли він вважався втраченим. Нині альбом зберігається в Українському Музеї і Бібліотеці у Стемфорді (США). Через 80 років з часу створення твір М. Битинського вперше експонувався в Україні.
Керівник Фонду Богдан Губський зазначив:
«Культурна дипломатія є потужним інструментом, який допомагає зосередитись на тому, що об’єднує, а не розділяє. Мета виставки – висвітлити більш ніж столітню історію створення Великого державного герба України та більш ніж тисячолітню традицію його складових: знака Княжої Держави Володимира Великого – Тризуба, герба Війська Запорозького – козака з мушкетом та герба Галицько-Волинської держави – лева, що спинається на скелю. І сьогодні можу сказати, що з цим завданням ми впорались на сто відсотків».
Діячі науки та культури, громадські лідери, військові, історики та дипломати, пересічні відвідувачі, які оглянули виставку, відзначали, що вона є для України надважливою: адже показала витоки нашого головного державного символу, його історичні корені, які сягають тисячолітньої давнини, та історично обґрунтувала головні складові Великого державного герба України. Попри політичні втрати і поразки логіка історичних подій у царині державної символіки впевнено торує шлях у державне майбуття України, яке українці вповні осягають тільки на початку ХХІ століття.
Унікальність представлених на виставці артефактів підкреслив і третій президент України Віктор Ющенко:
«Нашій державі 30 років, а ми ще ведемо дискусію щодо Великого герба. Наша ідентифікація якраз-таки починається з Великого герба. Це найкращий символ української нації. Прикро і недоречно те, що багато років ми «провисали» в порядку дня стосовно Великого державного герба України, який для мільйонів людей дуже наочно ілюструє конструкцію Української держави. Нація усвідомила, що у порядок дня потрібно ставити тему національної символіки. Це та місія, яку ніщо не може замінити».
