Реставрація срібної шати кіота чудотворної ікони Троїцько-Іллінської Богородиці, виготовленої коштом гетьмана Івана Мазепи
Одним з найбільш знакових реставраційних проєктів Фонду Богдана Губського стало відновлення срібної шати кіота чудотворної ікони Троїцько-Іллінської Богородиці. Шата нині зберігається у Чернігівському обласному історичному музеї ім. В. В. Тарновського. Ця унікальна пам’ятка – чи не найбільша у світі срібна шата кіота – одна з найкоштовніших перлин державної частини Музейного фонду України. Реставрація срібної шати відбулася у процесі підготовки до нью-йоркського показу міжнародної виставки «Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII–XVIII ст.)», яка відкрилася 24 квітня 2010 року у США. Саме там – у Західній півкулі і за десятки тисяч кілометрів від рідної домівки та після 80-річної перерви – в Українському Музеї у Нью-Йорку відбувся прем’єрний показ срібної шати у всій її історичній величі – як одного з найкращих взірців українського золотарства кінця XVII ст.
Реставрація пам’ятки, яка упродовж десятиліть зберігалася у запаснику музею і складалася з 18-ти окремих частин-пластин, була здійснена фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Реставрація шати стала у 2010 році переможцем престижного загальноукраїнського фахового рейтингу і здобула почесну відзнаку «Музейна подія року» в Україні.
Срібна шата кіота була виготовлена коштом гетьмана Івана Мазепи у 1695 році для чудотворної ікони Троїцько-Іллінської Богородиці. Свою назву ікона отримала на честь старовинного Іллінського чоловічого монастиря, де 1658 року й була написана ченцем Григорієм Дубенським, та Троїцького храму, в якому зберігалася з кінця XVII ст. Відомо, що український гетьман Іван Мазепа склав на побудову Троїцького собору пожертву 10 000 золотих. Ікона Богородиці була чудотворною і принесла зцілення багатьом людям, поміж ними й у 1687 році чернігівському полковникові Василю Дуніну-Борковському, який на знак вдячності власним коштом оздобив корони на іконі коштовним камінням.
Срібна шата вражала не тільки своїми розмірами – її висота сягала трьох з половиною метрів, – а й неповторною красою, вишуканістю стилю та композиції, вправністю та великою майстерністю авторів, які, як вважають дослідники, були представниками київської школи. Не дивно, що коли свого часу, у XVII ст., ікона у срібній шаті постала перед віруючими, то з цієї нагоди була навіть надрукована окремим аркушем дедукція (присвята) Іванові Мазепі під назвою «Кіотъ среброкованный». А у листах до князя Василія Голицина Мазепа не раз згадував про бажання вклонитися світлому образу Іллінської Богоматері.
До Чернігівського історичного музею ікона потрапила у 1929 році після перетворення Троїцького собору на заповідник. З того часу зберігалася у музеї у розібраному стані і не експонувалася.
Реставрація срібної шати стала ще одним актом відновлення історичної справедливості та важливою цеглинкою у духовний підмурок нашої держави. І доволі символічним актом. Адже століттями не тільки ім’я та герб гетьмана Івана Мазепи, але і його великі справи в ім’я України приховувалися під штучними та брехливими ярликами, крадійськими та ворожими нашаруваннями. Це прямо демонструвала на виставці разом з іншими артефактами й срібна шата, на якій ініціали та герб гетьмана упродовж століть прикривала чужорідна накладка з двоголовим російським орлом. Імперські декорації були грубо допасовані до шати поверх герба Мазепи, який у центрі нижньої пластини оздоблював шату. Кілька століть ворожі символи приховували правду про гетьмана-мецената. Тож демонстрація шати у первісному вигляді й повернення унікальної церковної реліквії у духовний, культурний та науковий обіг, окрім іншого, належно вшанували меценатську діяльність гетьмана Івана Мазепи та його внесок у духовне відродження України.
