У жовтні 2001 року в галереї «Мистець» міста Києва Фонд організував та провів виставку бронзової скульптури членкині Національної спілки художників України Аліси Забой «Я – жінка. Матеріал – бронза».
Виставка була присвячена Дням слов’янської писемності. Численні шанувальники таланту Аліси Забой назвали виставку «святом духовності, поезії, чистоти, яких так бракує в нашому житті».
Фонд Богдана Губського тісно співпрацює з Українським фондом культури у справі підтримки молодих талантів та відродження й розвитку національної культури. Подією у культурному житті країни стала виставка обдарованої художниці Аліси Забой.
Скульпторка назвала свою експозицію «Я – жінка. Матеріал – бронза», зібравши під цим мистецьким тематичним брендом понад 30 скульптур, створених у різні роки. Забой вільно оперує різними стилями й мистецькими традиціями: академічні знання поєднує з модернізмом, примітивом, мистецтвом слов’янського середньовіччя.
Головні теми робіт – родючість землі, материнство. Мова форм рухома, багатонюансована; образ народжується на межі реалізму й умовності.
Експозиція викликала величезний інтерес у мистецькому світі. Твори Аліси Забой багато років не виставлялись. Комуністичну владу України не влаштовувало, що скульпторка була близькою до правозахисного руху, а 1968 року разом із 140-а представниками наукової і творчої інтелігенції підписала лист протесту проти порушень в СРСР демократичних принципів.
«Я – жінка» стала першою повномасштабною авторською виставкою Аліси Забой. На відкритті експозиції скульпторка поділилася своїми думками з журналістами. Розповіла, як важко столичному митцеві за браком коштів знайти необхідні скульптурні матеріали чи орендувати експозиційну залу. І щиро подякувала Фонду Богдана Губського та його очільникові, «людині енциклопедичних знань і різнобічних інтересів, що, до того ж, уболіває за духовні скарби України».
Цього-таки 2001 року Асоціація арт-галерей України включила Алісу Забой до десятки кращих скульпторів початку століття.
